Захист птиці від мікотоксинів можна може бути прямий і непрямий, пише журнал «Наше птахівництво».
Прямий захист передбачає використання зв’язувальних або біотрансформувальних агентів.
Зв’язувальні агенти ‒ найпоширеніший метод боротьби з мікотоксинами. Однак не всі речовини однаково ефективні проти різних мікотоксинів,
Наприклад: афлатоксини мають пласку структуру та середню полярність ‒ добре зв’язуються глинами. Зераленон ‒ гнучка молекула, що адаптується до різних поверхонь. Фумонізини та трихотецени ‒ великі, полярні молекули, які важко зв’язати. Трихотецени типу А (Т-2 токсин) мають глобулярну форму з епоксидним кільцем ‒ найважчі для адсорбції.
Біотрансформувальні агенти ‒ ферменти чи мікроорганізми, що перетворюють мікотоксини на менш токсичні сполуки. Однак їхня ефективність залежить від специфічних умов: температури, pH, наявності кисню. Оскільки кишківник птиці не повністю анаеробний, застосування цього методу обмежене.
Непрямий захист підтримує здоров’я птиці через:
• гепатопротектори (захист печінки);
• антиоксиданти;
• посилення бар’єрної функції кишківника;
• допомогу імунній системі.
Важливо, щоб засіб для зменшення негативного впливу мікотоксинів поєднував усі три перелічені стратегії.
Як повідомлялося, мікотоксини зазвичай спричиняють у птиці захворювання з прихованим перебігом.
