Захисник Владислав. Фото: 17 бригада НГУ
0Яна Губська04 березня 2025, 12:03
Захисник Владислав долучився до лав війська у 2022 році. Його мотивація була в тому, щоб не допустити прихід ворога до власного дому.
Історію військового розповіли 4 березня на сторінці 17-ї Полтавської бригади Національної гвардії України.
Перші бої військовий провів на Донеччині. З того часу Владислав згадує:
«Довкола – руїни, земля, розрита вибухами, і постійний гуркіт артилерії. Тільки-но ми зайняли свої місця, як над головами з’явилися ворожі вертольоти. Ми не думали, що вони працюватимуть по нас. Думали – по сусідніх підрозділах. А потім побачили, як вертоліт виходить на вогневий рубіж і починає стріляти».
Фронтові історії воїна
Після підготовки Владислав охороняв державні об’єкти Полтавщини. Майже рік оборонець виконував завдання в тилу. 19 січня 2023 року воїн вперше разом із підрозділом вирушив у район Великої Новосілки на Донеччині.
За словами бійця, після перших боїв стало легше, адже страх відступив, а натомість прийшла зосередженість. У лютому оборонець отримав контузію, 80-мм міна влучила просто в бліндаж, де він перебував. Владислав згадує свої відчуття:
«Гуркіт, ударна хвиля, темрява. Все, що пам’ятаю, – як лежу в землі, не можу зрозуміти, що відбувається. Усвідомлення прийшло пізніше: живий. Поранень немає. Бог уберіг».
За словами бійця, найважчим було не фізичне, а моральне випробування – бачити, як товаришів виносять із позицій, як хтось не повертається з бою.
Збиття «Шахедів» над містами
Після піврічної ротації підрозділ захисника повернувся на відпочинок та відновлення. Владислав говорить, що не міг сидіти у Полтаві без діла, адже спокійне життя здавалося неправильним після всього, що він пережив. Тому, коли воїнові запропонували приєднатися до мобільної вогневої групи, він одразу погодився.
У бригаді пишуть, що це був новий рівень війни – більша мобільність, складніші завдання, робота в малій групі. Три місяці минули у постійних виїздах, засідках та збиття шахедів.
Нова посада – снайпер
Через зміни на фронті, Владислав знову змінив посаду. Воїн пройшов кілька курсів підготовки й перейшов до снайперського підрозділу.
«Снайпер – це не просто стрілець. Це математика, терпіння, вміння бути невидимим. Кожен постріл повинен бути точним. Другого шансу немає», – пояснює він. Більшу частину часу доводилося постійно навчатися — теорія, вивчення зброї, набоїв та щотижневі виїзди на полігони.
У 2024 році оборонець знову вирушив на Донецький напрямок. Захисник згадує, що бої були настільки інтенсивними, що їхній підрозділ просто не встигав розгорнутися. Дві доби вони разом із побратимами тримали позицію, після чого отримали наказ про евакуацію.
Найважчий момент війни для захисника Владислава настав, коли його друг отримав контузію. Із побратимом вони були знайомі ще з дитячого садка:
«Гуркіт вибуху. Дим. Пил. І він лежить поруч, закривавлений. Перша думка – чи дихає? Страх. І нескінченне бажання, щоб він вижив».
Захист неба Полтавщини
Повернувшись із ротації, захисник знову приєднався до мобільної вогневої групи, як старший. У бригаді пишуть, що з’явилися нові виклики, а саме протидія тактикам ворожих дронів, координація дій підрозділу, ухвалення рішень під час бою:
«Командир – це той, хто приймає рішення, від яких залежить все. Іноді секундна затримка означає смерть. Тут не можна вагатися», – говорить Владислав.
За словами воїна, війна змінила його та навчила того, що підготовка рятує життя, а підтримка побратимів – неоціненна. Воїн не знає, скільки ще триватиме боротьба, проте у правильності свого вибору впевнений.
