-
Фото: Національна гвардія України: Чернівці
Майже три місяці обороняв свою позицію під Покровськом чернівецький нацгвардієць Костянтин Пепеля. На межі людських можливостей мужній воїн відбивав спроби окупантів прорвати його рубіж оборони на Покровському напрямку. Серед постійних обстрілів, штурмів, ворожих дронів та браку провізії нацгвардійці зуміли не просто вистояти: вони продемонстрували те, що ворог ніколи не зрозуміє і чого боїться найбільше – силу українського духу.
Як пише Національна гвардія України, буковинець Костянтин Пепеля до війни працював на різних роботах: був і будівельником, і продавцем, і санітаром. Думки перечекати війну навіть не було.
«У мене троє синів. Як я дивився їм в очі, якби сховався? Якщо всі будуть ховатись, хто буде захищати нашу землю?» – розповідає чоловік.
У війську Костянтин майже одразу отримав позивний Пеле. Бо любив грати у футбол. Військового досвіду чоловік не мав, тому довелося все опановувати з нуля. Але він швидко втягнувся: прицільно стріляв, майстерно маскувався та вивчав, як надавати першу домедичну допомогу. Все це допомогло на передовій, але вирішальною стала моральна складова.
«Перший раз я провів на позиції 17 днів, потім 23 дні, а втретє – майже три місяці. Через постійні обстріли не було можливості провести ротацію. Наші скидали нам їжу і воду, але могло й нічого не вціліти. Останні два-три тижні противник посадку розібрав повністю. Дерев не було, просто неба дуже важко. Але працювали. Якби ми не втримали позицію, ми б не вийшли звідти. Нас тримало бажання жити й захистити своїх. Записував дружині голосові повідомлення – це було моєю опорою», – згадує гвардієць.
Фото: Національна гвардія України: Чернівці
Найсильніше у пам’яті відбився перший вогневий контакт з ворогом. Він був на позиції старшим. А росіяни наближались настільки близько, що було чути їхні кроки. Потім з’явились їхні мотоциклісти. Пеле мав кулемет, і дав чергу. За лічені секунди всі окупанти були знищені. Під час одного з наступних штурмів боїв ворог все ж зміг дістатись окопу українських оборонців. Розпочався ближній смертельний бій. Гранати кидали один в одного майже впритул.
«Один до нас у бліндаж забіг, і я викурював його звідти. Він мені гранату, я йому назад. Поки я за зброєю, він уже стріляє чергами по мені. Між нами було метрів 15-17. Раптом бачу: знову гранату кидає. Я за мішки стрибнув, лише підошву берців осколками посікло. Думав, може, взяти його в полон, але він не здався і продовжував чинити опір. Що ж… він сам обрав свою долю. А міг би жити», – розповідає Пеле.
Ні тривале оточення, ні постійний натиск ворога, ні фізичне виснаження не зупиняло нацгвардійців.
Кулеметник вправно «косив» росіян та їхню техніку, не даючи шансу прорватись. Під час відбиття чергового штурму Костянтин отримав важке поранення руки. Граната вибухнула в декількох сантиметрах від голови. Гвардієць тоді не розгубився і зміг накласти собі турнікет і самостійно вийти до евакуації.
«Я навіть бачив, як, сам запал відійшов, як воно зірвалося, сантиметрів десять від руки, біля голови. Могло бути гірше. Я підлетів до побратимів, кричав, щоб дали турнікет, бо свій не міг дістати», – пригадує він.
В цей момент побратими помітили рух росіян. Той штурм окупантам також не вдався, але Пеле отримав важке поранення і більше не міг продовжувати воювати.
«Мені відірвало кисть, я пробував, накинути турнікет ближче до рани, але не виходило. Тому довелося підіймати його вище. Я робив все, щоб вижити. Коли їхав на ротацію, то сказав дружині, що обов’язково повернусь. Я не міг не повернутися», – говорить гвардієць.
Через оточення, евакуація була дуже ускладнена. За допомогою дрону, Пеле вивели на сусідню позицію. Там побратими нагодували бійця і обробили рану. Необхідні медикаменти скидали з безпілотника. До лікарів бійця доставили лише за 9 днів. Саме тоді чоловік усвідомив важкість поранення:
«Після операції лікарі замотували мені руку, і я побачив, що там залишився маленький шматок. Спочатку страшно було. Але життя продовжується. А руку зробимо», – не втрачає оптимізму Пеле.
Пізніше в лікарні, стався ще один момент, який надовго закарбувався в пам’яті бійця. До нього підійшов незнайомий чоловік і спитав про його нарукавний знак. Згодом розговорились, і Пеле зрозумів, що перед ним оператор дрона, який виводив його пораненого з оточення.
Зараз Пеле готується до протезування. Ним опікуються кваліфіковані лікарі, а побратими з чернівецького підрозділу постійно підтримують. Попереду ще тривале відновлення. Весь цей шлях поряд будуть реабілітологи, психологи, офіцери соціального супроводу Національної гвардії України. Та головне побратими, які розповідають, що завзятість, стійкість і звитяга Пеле на полі бою вражає й надихає на боротьбу кожного.
