Думали, ви тонкий естет? Науковці пояснили, чому ми насправді кайфуємо від музики та картин

Секрет мурашок по шкірі розкрито.

Буває, сидиш увечері в машині, припаркувавшись біля будинку. Двигун заглушений, але радіо ще працює. Грає якийсь старий блюз часів нашої молодості. І раптом на певному акорді, на ледь помітному зламі голосу, тебе пробиває. По спині біжать мурашки, дихання на секунду збивається, і ти ловиш такий щільний кайф, що виходити в холодну реальність спального району зовсім не хочеться, інформує Ukr.Media.

А потім ти згадуєш свою кохану, яка під цей самий трек зазвичай просто жує гумку і скролить стрічку новин. Раніше я думав, що це питання культурного багажу, виховання чи просто емоційної втоми. Виявилося, все набагато прозаїчніше.

Нідерландські дослідники з Інституту Макса Планка (у них там, мабуть, достатньо часу на споглядання між поїздками на велосипедах) поколупалися в ДНК п'ятнадцяти з гаком тисяч людей. І з'ясували одну прекрасну річ: здатність покриватися гусячою шкірою від хорошої музики, картини чи вірша — це генетика.

Тобто, якщо ви стоїте перед полотном Ротко або слухаєте гітарне соло Гілмора і відчуваєте фізичний трепет, це не тому, що ви такий весь із себе тонкий естет. Це тому, що ваш прапрадід, який, можливо, в житті не бачив нічого складнішого за віз із сіном, передав вам такий специфічний набір генів.

Найцікавіше в цій історії те, як працює наш мозок. Вчені кажуть, що естетичні мурашки запускають ті самі нейронні ланцюги, що й реакція на звичайні біологічні радощі. Грубо кажучи, для ваших нейронів геніальна симфонія і шматок ідеально просмаженого стейка, що стікає соком, — це явища одного порядку. Ми просто тварини, які навчилися отримувати гастрономічне задоволення від звукових хвиль і мазків фарби.

Причому гени розкидані хитро. Є загальний набір, який робить людину відкритою до нового досвіду загалом. А є вузькоспеціалізовані штуки. Тому якщо вас розриває на шматки від віршів Жадана, але в Луврі ви відверто позіхаєте, думаючи лише про те, де б тут випити нормальної кави — це не ви неосвічений, це просто біологічний механізм не клацнув.

Я читав це дослідження і думав: як же добре, що наука іноді пояснює нам нас самих. Тобі не потрібно працювати над своєю емоційністю чи вичавлювати з себе сльозу на концептуальній виставці, куди тебе потягла дружина, бо так модно. Якщо не торкає — значить, гени сьогодні мовчать. Можна просто розслабитися.

Поділитися