Дата публикации 04.04.2021
Ця чорна дата, що позначає одну з найтяжких трагедій в історії українського народу, провела у людській свідомості болісну межу, яка розділяє наше буття на до – і післячорнобильське. Ще й сьогодні ми не можемо сповна оцінити чи бодай осмислити наслідки фатального вибуху. Знаємо тільки: це – назавжди.
Вибух, що стався 26 квітня 1986 року, ось уже 35 роки не втихає в нашій свідомості і відлунюватиме у житті прийдешніх поколінь. Брід чорного лиха приречений перейти кожен із нас. І якщо це нам дається легшою ціною, то не забуваймо тих, хто сплатив нашу частку власним життям і здоров’ям.
Кучер Юрій Анатолійович
Народився 15 вересня 1965 року в м. Синельникове, Дніпропетровської області.
Закінчив середню школу м. Синельникове (1973-1983) та 42 – гу школу військово – морського флоту рядового плавскладу (1983-1984).
Молодший сержант внутрішньої служби Кучер Ю.А., пожежний 34 – ої воєнізованої пожежної частини по охороні Синельниківського ресорного заводу, брав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 03 липня 1989 по 04 вересня 1989 року. Виконував обов’язки замполіта Кримського зведеного Загону ППС ЦО.
Ніс бойове чергування у складі караулу ЗВПО по охороні пасажирських судів на причалі «Якір»; приймав участь у гасінні лісових пожеж та загорань торф’яників, у 30 – ти кілометровій зоні ЧАЕС.