Світова гра прискорилася. Тепер, коли епоха постмодернізму минула, вже немає часу на вишукані пасьянси та перепрошення. Настав швидкий час чудовиськ. Котрі будують свої персональні реальності, котрі служать лише тим традиціям, які були створені з учора на сьогодні прирученими та купленими жерцями. Створені на замовлення. Якщо базова реальність схоче перевірити ці традиції на справжність, то тим гірше для базової реальності. Справа тепер не в принципах і навіть не у грошах. Справа у пацанському батлі рафінованих психопатів: чия реальність крутіша. Якщо ви у своїй реальності здатні бути одночасно вау-демократом, троцькістом і маленьким хвюрером, то вас вже не назвуть шизоїдом. Вам за гроші придумають нову традицію. Скажімо «лібертарійський посттрадиціоналізм». Або ж «народоцентричний метагедонізм». Яка, зрештою, різниця. Адже ви крутий монстр і завтра скинете цю реальність у сміття, купите собі нову і будете розважатися далі. Це фестиваль Гіпермодерну. Всі фішки у вищої касти. Зарюмсані представники старої школи отримують копняка під сраку. І йдуть до дискурсивної дідорні, де можуть обговорити свої принципи та системні рішення з іншими невдахами. На танцполі залишаються тільки справжні божевільні покидьки, яким не впадло помірятися пісюнами при всьому бомонді. Якщо ви шоковані, то вам не заплатять. Якщо ви просто зараз не готові визнати, що Земля пласка, то ви поза грою. Якщо ви не забули слово «відповідальність», то – о’кей! – будете відповідальними за чергу у глобальному туалеті для невстигаючих. Адже справжні монстри туди не ходять. Вони випорожнюються просто у ті реальності, де їх мають за богів. Хочете бути рівним серед рівних, монстром серед монстрів? Створіть (або ж купіть) собі суверенну реальність, населіть її вашими шнирями і, принагідно, розтопчіть кілька чужих реальностей. Тоді вас візьмуть гравцем в команду третьої ліги та перевірять на йо#тість. І не дай вам боже сперечатися з тими, для кого 2+2=78. Тому що в їхній реальності саме така математика, а не те, чого вчать у школах майбутніх офісних прибиральників та касирів у супермаркетах. Цей фестиваль не для «слабонервних». Й не для лицемірів старої генерації. Тут не потрібно загортати у папірці. Тут лайну просто придумують прикольну трендову назву. А боятися тут треба лише одного мешканця базової реальності на ім’я Смерть. Бо в жодній з персональних реальностей боги не володіють безсмертям. Тут прибігає говоряща обіззяна і вголос каже, що смертні боги не справжні. Чим відповідають боги? Пропонують обіззяні безкоштовну реальність, де вона буде богом (смертним, але ж богом). Обіззяна чухає собі хвіст, відтак погоджується. Проблема лише в тому, що потенційних обіззян набагато більше, аніж умоглядно вакантних реальностей. Цим поки що і втішимося.
