Час — загадкове і цікаве явище, яке до кінця не вивчено і ламає уми навіть найтитулованіших вчених по всьому світу.
Час — це одне з найзагадковіших явищ, з яким коли-небудь стикалося людство. Незважаючи на те, що воно є атрибутом будь-якої дії в нашому житті, питання "Як працює час" може поставити в глухий кут будь-якого вченого, адже ми ще не наблизилися до розгадки всіх його аспектів, інформує Ukr.Media.
Сьогодні ми розповімо лише про ті факти або припущення, які не викликають сумнівів у світі науці або хоча б є загальноприйнятими концепціями.
Час — це ілюзія, створена людським розумом
Ми сприймаємо час як мінімум в трьох видах: минуле, сьогодення і майбутнє. Саме тому з'явилися концепції машини часу, яка здатна відправити назад або вперед по часовій шкалі.
Однак вчені посперечалися б з такою концепцією. Річ у тім, що вони вважають час не тим, чим воно є для людей, далеких від науки. По суті саму концепцію часу придумало людство, щоб упорядкувати структуру світу. З точки зору Всесвіту, часу не існує. Є лише рух вперед, розширення, і тому ситуація, коли можна "відмотати" час назад, нереальна хоча б тому, що це суперечить законам фізики.
Час є виміром
Ми сприймаємо час як окрему від інших величину, яка є мало не основоположною. Але знову ж таки, з точки зору науки, це не так. Вчені вважають час таким же виміром, як довжина, ширина і висота. Простір необов'язково буде існувати лише за умови наявності четвертого виміру у вигляді часу, так як принаймні зараз в науці не існує закону, що забороняє відділення цих величин. І все ж, говорячи про час, мають на увазі його нерозривний зв'язок з фізичними величинами.
Час відносний
Багато хто чув про теорію відносності Ейнштейна, але не осилюють вивчення навіть основних понять. Це нормально, адже потрібно непогано знати фізику, щоб розуміти праці знаменитого вченого.
І все ж є теорія, яка зрозуміла більшості — відносність часу. Ейнштейн запропонував ідею, що час прямо залежить від швидкості, і набагато пізніше це припущення було доведено. Відповідно до теорії вченого, час сповільнюється для речей, що знаходяться в русі, щодо інших об'єктів поза його руху. Це означає, що якщо ви будете летіти на космічному кораблі, що рухається на навколосвітловий швидкості, вам здасться, ніби час на годиннику практично зупинився, а для стороннього спостерігача він ітиме як зазвичай.
У теорії вважається, що для об'єкта, що рухається зі світловою швидкістю, час і зовсім зупиняється.
Часу могло не існувати до великого вибуху
Теорія великого вибуху — це той випадок, коли в короткій інтерпретації все виглядає логічно, але варто копнути глибше — і мізки киплять. Як вам така думка, що все, що є в нескінченному Всесвіті, за миті вилетіло з нескінченно маленької точки, званої сингулярністю?
Відповідно до цієї ж теорії, Великий вибух став каталізатором простору-часу, породивши все суще, в тому числі і час. Це означає, що до цієї грандіозної події не було ні матерії, ні часу, принаймні в тому вигляді, в якому ми можемо це усвідомити.
Час може існувати в більш екзотичному вигляді
Ми живемо за фізичними законами нашого Всесвіту і не можемо їх порушити на поточному рівні розвитку технологій. Це, тим більше, стосується часу.
Однак є теорія про мультивсесвіти, яка передбачає наявність від однієї до нескінченної кількості версій Всесвіту, що існують паралельно нашому світу. В одних фізичні закони можуть бути ідентичні нашим, і відмінності будуть полягати, наприклад, в трохи більшому вмісті кисню в атмосфері Землі. В інших відмінності можуть бути колосальними, в тому числі і в природі часу, де він може бути більш екзотичним, наприклад, текти з дещо іншою швидкістю або періодично відкочуватися до певної точки, подібно замкнутої петлі.
Теперішнього часу не існує
Вище ми згадали, що з точки зору людського розуму існує минуле, сьогодення і майбутнє. Однак концепція сьогодення в рамках часу — це фікція.
Річ у тім, що ніщо не відбувається в цьому світі в теперішньому часі, принаймні для нас. Так, наприклад, побачене вами світло від лампочки було в минулому, і ваше око зафіксувало його через частки секунди після виникнення.
Все, що ми бачимо, відчуваємо і мислимо — це продукти минулого. Те ж саме можна сказати і про майбутнє, адже думки про нього — лише припущення розуму і тільки.
Час може бути змодельовано
Існує гіпотеза симуляції, яка передбачає, що весь наш світ — не більше ніж комп'ютерна модель, побудована більш високорозвиненою цивілізацією. Причому ця концепція вельми популярна, деякі вчені перевіряють її реальність і приходять до думки, що це цілком можливий сценарій.
Ті істоти, що створили цю комп'ютерну симуляцію, могли ввести в штучний світ випадково або навмисно величину, яку ми називаємо часом. Якщо це дійсно так, то, вийшовши з симуляції, людина навряд чи змогла б пристосуватися до нової реальності.
Час може бути циклічним
З точки зору прихильників циклічної моделі, матерія Всесвіту багаторазово зазнає послідовних циклів розширення і звуження. Спочатку відбувається великий вибух, потім Всесвіт проходить всі стадії еволюції, а після трапляється велике стиснення. У фіналі Всесвіт знову стискається в нескінченно малу сингулярність, а потім знову колапсує, і відбувається великий вибух.
Разом із цим, циклічний і час, який як би зав'язаний в вузол. Він то прискорюється на самому початку великого вибуху, то сповільнюється до великого стиснення.
