Як один викопний череп переглядає уявлення про ранню еволюцію людини.
У журналі Science опублікували результати реконструкції унікального викопного — черепа «Юньсянь 2» віком майже мільйон років, знайденого в Китаї. За допомогою високоточних КТ-сканів і цифрової реставрації вченим вдалося усунути деформації, накопичені за тисячоліття, і відновити первинні обриси. Аналіз показав, що череп поєднує примітивні риси, характерні для Homo erectus, і більш розвинені — властиві пізнім представникам роду Homo.
Уявіть, що ви знайшли дуже стару, пошкоджену фотографію своїх прапрапра…дідів. Вона зім'ята і пошкоджена часом. Вчені, використовуючи технології, схожі на медичний томограф і потужні комп'ютерні програми, ніби цифровим чином «розгладили» цей череп, прибравши всі пошкодження, яких він зазнав, пролежавши мільйон років у землі. Це дозволило їм побачити, якою ця людина була насправді. І тут почалося найцікавіше: виявилося, що цей череп — справжній «еволюційний мікс». З одного боку, він має риси давніших предків, як-от Homo erectus (це одні з перших людей, що вийшли з Африки), а з іншого — ознаки, які ми звикли бачити у більш пізніх і «просунутих» видів людей, ближчих до нас.
Аналіз черепа показав, що він належить до виду Homo erectus, але є правдоподібним предком для пізніших азійських гомінін, зокрема для Homo longi («людини-дракона»). Ця знахідка додає ваги гіпотезі, що саме лінія Homo longi, а не неандертальці, є «сестринською» стосовно Homo sapiens і, ймовірно, включала в себе денісовців.
Таким чином, дослідження пропонує новий ключовий доказ в одній з найгостріших дискусій палеоантропології — про те, як і коли розходилися еволюційні гілки давніх людей.
Довгий час ми думали, що неандертальці — наші найближчі родичі, щось на зразок двоюрідних братів. А тепер уявіть, що ми знайшли ще одного, раніше невідомого двоюрідного брата — Homo longi («людину-дракона»), і виявилося, що саме він, а не неандерталець, може бути нашою найближчою ріднею. Вираз «сестринська гілка» якраз і означає такий найближчий ступінь спорідненості — ніби дві гілки, що ростуть з одного стовбура. Більше того, ця знахідка натякає, що до цієї ж «сестринської» гілки могли належати й таємничі денісовці — ще один вид давніх людей, про яких ми знаємо переважно з їхньої ДНК.
На основі аналізу, вчені припускають, що розходження між гілками, що ведуть до Homo sapiens, та іншими видами Homo, могло відбутися близько 1,3 млн років тому — значно раніше, ніж вважалося раніше, причому Homo longi є вірогідним кандидатом на роль цієї сестринської гілки.
Таке мозаїчне поєднання ознак у черепі «Юньсянь 2» пояснюється його унікальною позицією в часі. Оскільки розходження гілок сталося дуже рано, цей давній Homo erectus стояв біля самого кореня цього розгалуження. Він зберіг багато архаїчних рис, спільних для всіх, але водночас уже демонстрував деякі прогресивні риси, які пізніше повноцінно розвинулися у його нащадків.
Повертаючись до нашого сімейного дерева, уявіть, що ви завжди думали, ніби ваші предки та предки вашого троюрідного брата жили в одному селі ще 100 років тому. А тепер ви знайшли документ, який доводить, що вони роз'їхалися по різних континентах 500 років тому! Саме такий ефект має ця знахідка: вона відсуває момент «розлучення» нашої гілки (Homo sapiens) і гілки Homo longi на сотні тисяч років у минуле. А чому ж череп такий «мозаїчний»? Тому що після цього раннього розходження обидві гілки почали швидко змінюватися, ніби змагаючись, але при цьому іноді зберігали якісь давні риси. Це як два брати, що роз'їхалися: вони починають говорити з різними акцентами (нові риси), але у них залишаються спільні сімейні жарти та звички (старі риси). Саме тому ця знахідка настільки важлива — вона показує, як заплутано і водночас логічно йшла еволюція, і може допомогти нам нарешті зрозуміти, звідки взялися не лише денісовці, а й ми самі.
