Знімок з відео інтерв’ю
0Олександра Мотренко14 квітня 2025, 13:04
Полтавець пішов до ТЦК у 2022 році , але тоді його не взяли – охочих було занадто багато. Повістку отримав у Полтаві значно пізніше, випадково дорогою з роботи до магазину.
Про історію полтавця за матеріалами відео інтерв’ю 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського, 14 квітня повідомив Полтавський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Після місяця навчання на Чернігівщині, коли почали приїжджати підрозділи для комплектування бригад, Богдан вирішив, що не хоче йти на піхоту. Він вважав, що ефективніше бути тим, хто наступає, а не тим, хто чекає обстрілу. Зрештою обрав штурмову спеціалізацію, усвідомлюючи всі ризики. Для нього штурмовики – це еліта війська, яка має достатньо сміливості, щоб заходити на ворожу територію.
«Паладін» потрапив до 58-ї бригади імені гетьмана Івана Виговського. Серед усіх своїх бойових завдань найбільше йому запам’ятався випадок, коли довелося штурмувати укріплені ворожі позиції:
«Там повністю всі окопи перекриті. Бліндажі були вириті, бійниці – зроблені, залізти туди було дуже важко. І ми виходили двома групами по п’ять-шість чоловік, штурмували вночі. Відповідно усі з приладами нічного бачення, озброєнням – у мене був автомат з підствольним гранатометом. І так ми штурмували, намагалися залізти, але не могли їх вибити. Тільки коли ми обійшли з іншого боку, з’явилася можливість залізти в окоп»
Усередині окопів бої велися майже навпомацки. Техніка нічного бачення в тісному просторі була малоефективною. Під час зачистки один із ворогів кулеметник, завдав втрат українським воїнам. Його спробували змусити здатися, і зрештою він капітулював. Виявилося, що полонений українець із Запорізької області, який воював на боці Росії.
Втім, сам штурм був лише частиною завдання. Ворог перейшов у контратаку вже о шостій ранку і не припиняв спроб прориву до пізнього вечора. Українські військові тримали оборону, отримуючи підкріплення та боєкомплект з інших позицій.
Під кінець дня почався інтенсивний мінометний обстріл, внаслідок якого один із бійців отримав важке поранення. Також потрібно було евакуювати тіло загиблого побратима.
Відстань до точки евакуації сягала близько 400 метрів. Дістатися туди доводилося під постійним вогнем, у повній фізичній та моральній виснаженості. Після двох діб бою без сну, під дощем і в багнюці. Військові змушені були кожні кілька секунд падати на землю, щойно чули звуки ворожих мін.
Зрештою групі вдалося вийти. «Паладін» зізнається, що просто вимкнувся, щойно сів у пікап, організм не витримав напруги. Але завдання виконали, позиції вдалося захопити й утримати.
Боєць відзначає, що підрозділ добре забезпечений, особливо ефективними вважає американські гранати, які є легшими і дають змогу взяти більше боєкомплекту під час штурму.
Водночас він наголошує на потребі ротації. За його словами, тривале перебування на позиціях без змін ненормальна практика, адже воїни виснажуються і втрачають боєздатність. На його переконання, уникнути участі у війні не вдасться нікому, і захист країни – це спільна відповідальність усіх громадян.
