Патріот України, Канади та Бойківщини Василь Шаран відійшов у вічність 08-05-2025 08:36
- Українці в світі
На 102-ому році життя відійшов у вічність Василь Шаран (7.5.2025) – один з небагатьох українських «останніх із могикан», який зазнав совєтського «раю», фашистського «царства» і канадської волі. Василеві було всього 15, коли його рідні Комарники (тут народився 6.2.1924) на Бойківщині – 1939 р. «визволили» – союзники Гітлера, під назвою СССР. Під сучану пору, тзв. «победозбісенці» у Москві стверджують, що це були «нащадки» Російської імперії. Всього два роки пізніше – 1941 р. «націонал-соціалісти» напали на «партнера» по розподілі Европи – шовіністичних комуністів.
Отак потрапив найстарший син, з-поміж 5 дітей, Йосифа та Анни Шаранів – Василь, 17-ти річним, на примусову працю до німецького райху. Згідно з німецькими джерелами, з України, протягом окупаційних років, було вивезено до Німеччини 2,5 мільйона підлітків – хлопців та дівчат. Отак почалося життя Василя Шарана поза рідними Україною і Бойківщиною, які навічно закарбувалися в його пам’яті!
Кінець Другої світової війни Василя застав в американській зоні Австрії, де мав можливість повернутися на рідну землю. Незважаючи на сильне бажання побачити рідних – батьків та братів і сестер, він знав з різних прикладів, що, замість німецької Европи, йому прийдеться «знайомитись» з Далеким Сходом, чи Сибіром. Тому наважився на крок – еміґрувати до Канади, де є українські громади.
У червні 1948 р. В.Шаран прибув пароплавом до Галіфаксу в Новій Шотландії (Nova Scotia), а звідти поїздом до столиці Оттави. Перший рік Василь працював у фармера, який його спонзорував, щоб сплатити довг, а 1949 р. влаштувався в готелі, який належав канадському українцеві. Тут він пропрацював 4 роки, вивчив англійську. Та його притягала більша українська громада Торонта, де була його знайома ще з австрійського табору у місті Юденбурґ (Judenburg) – Анна Мазурик.
Переїзд до Торонта увінчався одруженням та новою працею і участю в українській громаді. Зокрема, активно залучився В.Шаран у громадське життя при парафії Св. Євхаристії. Після закриття церкві на Кінґ-Стр., він був головою парафіяльного комітету протягом 14 років. Василь вкладав у побудову церкви Св. Євхаристії не тільки увесь свій вільний час, працю, але й значні фінансові кошти. Завдяки В.Шаранові та парохові о. Борецькому церкву Св.Євхаристії приїхав 1976 р. посвятити с.п. Патріарх Г-К церкви Йосиф Сліпий, який гідно відзначив внесок подружжя Анни та Василя Шаранів у побудову церкві.
Благодійна діяльність Василя Шарана відома його щедрими внесками при побудові греко-католицького храму в Турці (Україна). Його благородне серце відчули не тільки комітети, які займались будівництвом пам’ятників Т.Шевченкові у Вашинґтоні, Вінніпезі, Львові, але й й найближчі родичі – брати та сестри – його та дружини Анни. Саме завдяки старанням Василя вдалося організувати еміґрацію кількох членів великої родини – його і дружини – до Канади з України, ще за часів СССР.
