Троюрідний небіж Парацельса стверджував, що будь-яку подію, будь-яке явище, будь-який процес можна зрозуміти та символічно описати за допомогою одного з трьох ритуалів – наречення імені, шлюбу або панахиди. Політичну історію України останніх трьох десятиліть можна описати через шлюб. Зрозуміло, весільна обрядність тут ні до чого. Мова радше піде про алхімію. Про хімічне весілля сірки і ртуті. Де сіль і винний оцет присутні як дружки. Де вінчає закоханих не священик і не пастор, але арсен сублімований. Подейкують, що заручини відбулися у часи політичного неоліту. Хтось каже, що у 1986, комусь більше подобається 2008. А вперті люди, схильні до екстремальної езотерики, натякають ще й на іншу дату. Не суть важливо. Головне те, що сили прокинулися у своїх печерах, що зрушилися незримі вселенські колеса, що руки зчепилися в аркани, а потічки дісталися до потрібних адрес. Гранично обізнані кажуть про якісь забуті київські квартири, де за дубовими дверима все ще спочивають алюмінієві валізи, опломбовані у минулому столітті. Де ключі від тих античних квартир? Там, де риби придонні товсті. Де випадкове око бачить лише хаос, досвідчене прозріває вікові послідовності, впорядковані не гірше за часову механіку. Наречений і наречена вийшли зі своїх апартаментів і рушили назустріч одне одному. Нареченого можна назвати «Псячою Темрявою», а наречену – «Пітьмою Вовків». Декому такі імена не сподобаються. Я також не в захопленні. Утім в основу всіх процесів покладено місячну карту Таро. А там, як відомо, обабіч стежини виють на Місяць вовк з собакою. Sorrypatzany, інших звірятв мене для вас немає. Хіба, що згадаю про скорпіона, що вилазить з евксинських вод. Тут вже запитують, чи бува, не відомих політиків має на увазі автор. Що ви таке кажете, відповідаю я. Відомі політики працюють гардеробниками у тому театрі, сцену якого автор намагається описати з лабораторною точністю. Та й не про політику йдеться, а про алхімію. Якщо шлюб коли-небудь все ж таки набуде чинності (з пергаментом і печатками, все як має бути, а не фестивально), то на політичному рівні все відбудеться на раз-два. Хто треба проголосує, що треба підпишуть, а кого треба засунуть у тихе, помірно освітлене і тепле місце. Простіше кажучи, у театральному гардеробі видадуть пальта у відповідності з номерками. І навіть якщо до того гардеробу забіжить рижий бульдог у червоній кепці, номерки не поплутають. Бо як сказав ШріАвіштаСвамі, промовляючи з базальтових схилів: «Козирі завжди тимчасові. Колода живе перетасуванням». Але ми відволіклися. Повернемося до шлюбної пари. До Псячої Темряви і чарівної Пітьми Вовків. Вони йдуть назустріч одне одному. Їх супроводжують люди в масках. На масках намальовані знайомі обличчя. Якщо їх зняти, то запрошені на весілля питатимуть: «А хто це?» Пітьма Вовків сказала б з цього приводу, що не варто плутати кухарчуків зі стравами. Псяча Темрява, радше за все, не став би нічого коментувати. Сніг паде, вони все ближче до арсену сублімованого, який чекає при вівтарі. Горять три свічки – чорна, зелена, червона. За інших обставин третя свічка мала б бути тепло-фіолетовою, проте винний оцет загубив на пустих перемовинах правильну свічку. Й каже усім, що її вкрали. Бреше, падло. На таке б ніхто не наважився. Сублімований також у масці. Насправді, він (вона) зовсім не арсен, не радикал й навіть не елемент, але про це нікому знати не треба. Тому що його (її) роль мінімальна. Він (вона) має сказати лише одну фразу: «Інакше не можна». Навіть якщо він (вона) відмовиться це сказати, за нього (за неї) це скажуть. Адже за хімічний шлюб вже усім занесено. Всі погодилися, підписалися й загорнуливідповідний еліксир у хартію. А на ній начертали: Bonumfactum! Зворотнього шляху немає. Хіба що до шлюбу з диким білим ведмедем. Чи є незгодні з актуальною весільною формулою? Звісно, що є, адже хімія невичерпна як січневий державний бюджет. Утім незгодних не запрошено на весілля. Їх й не передбачалося запрошувати. В певному сенсі, незгодних немає. Тобто вони є, але не в тих форматах, де існуюче підтверджується протокольно. Вони, зрештою, можуть писати довгі скарги рептилоїдам, бо теперішня просунута пошта має свої відділення й на планеті Нібіру. А ще вони можуть колективно піднятися на Говерлу і лишити там «капсулу часу», де буде зберігатися альтернативна хартія. В надії на те, що нащадки її знайдуть, прочитають і не підітруться.
