З приводу відходу Осипа Рожки: друга, виховника, діяча, редактора і патріота 10-09-2025 15:17
- Українці в світі
Від Теренового Проводу США
СПРАВА:
+ Осип Рожка – “Нянька”/”Дійcний” –
Вічна Пам’ять Нашому Брату по Справі!
Тереновий Провід ОУН в Америці ділиться сумною звісткою, що 4 вересня 2025 р на 80-му році життя у місті Філадельфія відійшов у вічність сл. п. Осип Рожка — довголітній член ООЧСУ, довголітній член СУМ-А, карний член Організації Українських Націоналістів (б) та відомий літописець українських національно-визвольних змагань. Спадок для використання у виховній праці з черговою генерацією молодих українців Осип залишив великий – спеціяльно його два довідники – з історії ОУН та СУМ-у. Його перший том під назвою: “100 Питань до 80-ліття ОУН 1929-2009. Про початки, ідеологію та діяльність українського організованого націоналізму” залишається класикою в жанрі «навчальних матеріалів».
Нью-Йорк – 09.09.25 – Нестор
* * * * * * * *
З приводу відходу Осипа Рожки:
Друга, виховника, діяча, редактора і патріота
У четвер, 4 вересня 2025 р. у Філядельфії, США, в українському домі опіки над старшими особами покинув цей світ довголітній член ОУН, виховник Спілки Української Молоді, обдарований журналіст і редактор, заслужений громадський діяч
Друг Осип Рожка – «Нянька», «Дійсний»
Народився Осип Рожка 15 лютого 1946 р. в таборі ДіПі біля Падерборна в повоєнній Німеччині у родині Василя Рожки ( нар. Устя, 21.11.1920 – 24.04.2004) та Марії Франкевич (нар. Скербуцяни (Литва) 10.04.1924-24.08.2007). Згодом його батьки переїхали до Бельгії й поселилися в шахтарській місцевості Ватерсхей, де українці працювали за контрактом у копальнях вугілля. В Осипа ще появилися молодший брат Стефан та дві сестри. З самого дитинства Осип Рожка виростав серед організованої української громади, ходив до української суботньої школи і став членом СУМ-у. Після початкової школи з недерландською мовою навчання батьки погодилися вислати старшого сина до Італії, для продовження навчання в Українській Папській Малій Семінарії в Римі. Там друг О.Рожка отримав повну середню освіту за українськомовною програмою класичної гімназії, вона тривала від вересня 1958 й до червня 1964 року, яку Осип завершив дипломом Матури-зрілості. Відтак О.Рожка вивчав філософію у Папському салезіянському університеті в Римі. Після того Осип Рожка повернувся до Бельгії та вступив до Державного університету в Генті. Він обрав спеціяльність та вивчав Слов’янські мови й історію Східної Європи, здобувши на закінчення науковий ступінь ліценціята зі славістики. Після завершення студій в університеті Осип Рожка на початку 1970-их років переїхав до США, де він усе своє професійне життя провів як активний і провідний член української організованої громади.
До праці на громадській ниві Осип Рожка вступив уже в Бельгії, де набирав перший досвід як член СУМ-у та, будучи студентом, як член НаСУС-у (Національного Союзу Українських Студентів). Осип належав до першої генерації молодих українців післявоєнних років, які вийшли з рядів студентських структур та дружинників СУМ і були першими організаторами вишкільних таборів, зокрема Зимових таборів на оселі «Франкополе» в бельгійських Арденах, і були готові зайняти керівні посади. Цей досвід дуже пригодився другові Осипові, коли він перебрався до США, і допоміг йому плавно інтегруватися в нове та добре організоване українське середовище.
Осип Рожка входив до Крайових Управи СУМ у Бельгії та США, потім він став членом ЦУ СУМ-у, а в 1988-1991 роках був обраний Головою ЦУ СУМ. Був редактором молодіжного журналу «Аванґард», автором підручників та виховником на таборах. Його мотивація працювати у виховній сфері була заснована на його ідейному переконанні, що «СУМ ніколи не зійде зі шляху виконання святих зобов’язань, наложених боротьбою українського народу, а змагатиме до того, щоб дати свій в неї вклад». З нагоди 100-річчя Спілки Української Молоді у 2025 р. Світова Управа СУМ нагородила друга Осипа однією з найвищих сумівських відзнак – медаллю мені Миколи Павлушкова, чим вона підкреслила важливість і подібність праці друга Осипа Рожки до історичного подвигу Засновників СУМ.
Вістка про смерть друга Осипа Рожки не могла не викликати хвилю емоцій та висловів вдячності з боку юних вихованців Покійника. Про це свідчить оцей – з-поміж численних реакцій — спонтанний відгук: «Був щасливий за можливість мати друга Рожку моїм виховником ще в юнацтві. Друг Осип був людиною великої любові і відданості до української справи. Віддав своє життя у праці в СУМ. Людина великого інтелекту. Щедра людина. Був другом для всіх. Велика втрата для нас. Друже Рожко, «Тихо спи – без тривог. З нами Бог!» (Юрій Прятка).
Осип Рожка належав також до громадсько-політичної структури в системі УВФронту – «Організації Оборони Чотирьох Свобод України» (ООЧСУ). Він обіймав провідні посади в ООЧСУ, зокрема Генерального секретаря Головної Управи ООЧСУ. У повідомленні про відхід свого провідного члена Управа ООЧСУ підкреслює: «Друг Осип усе своє життя присвятив служінню українській справі, збереженню національної ідентичності та утвердженню незалежності України. Для всіх, хто мав щастя працювати поруч із ним, він залишився прикладом відданості, чесності та щирого патріотизму. Його пам’ять житиме у серцях колег, друзів та всієї української громади, а його відхід – невимовна втрата для нашої організації та всієї української діаспори.»
Друг Осип протягом усього свого життя проявляв велику працездатність і володів талановитим пером. Він був, серед інших, редактором ювілейної книги п.н. «Співзвучні акорди тепла» до 75-річчя добродійної організації ЗУАДК, яку видало Т-во св.Софії у Філадельфії. Він і співавтор «Історії Фундації УВУ. 1974-2005» (Нью-Йорку, 2006), та був довголітнім редактором відомої газети «Америка», видання Союзу Українців-Католиків у США «Провидіння».
Уже цей неповний перелік сфер діяльності та виховної праці свідчить про великі заслуги й реальні справи, які залишив нам у спадок друг Осип Рожка. Його життєвий шлях проходив від німецького міста Падерборн і почерез Бельгію, яка дала його родині притулок у зруйнованій війною Європі, та через Італію, де Осип отримав якісну українську освіту й духовну формацію, і знову через Бельгію, куди Осип повернувся до своєї родини й здобув там університетську освіту. Відтак друг О.Рожка переїхав до США, де він став активним діячем, виховником та продуктивним автором і редактором – провів активне й плідне громадське життя, щоб після 4 вересня 2025 року, коли він преставився перед Господом, залишити нам дуже цінну й велику спадщину.
Усім своїм життям та працею для ближніх своїх Осип Рожка дав нам приклад, який треба гідно наслідувати і завершити з такими самими плодами. А вічну і вдячну пам’ять про друга Осипа збережуть усі наступні покоління українців у діяспорі та на рідній Батьківщині.
Київ, 8.09.2025 р. «Земляк» і однокласник —
Андронік Кармелюк
* * * * * * *
На сумну вістку про відхід парафіянина
світлої пам’яті Осипа Рожки – слово подяки:
І ось знову перед нами постають імена осіб, яких ми ніколи не забували, але про яких не раз підносили запитання: Що ж сталося з нею, чи з ним? І ось з’являється знову той, хто був «колишнім римлянином», кому було даровано велике благо – прийняти українське виховання, надане в Римі нашою УГКЦерквою. Не кожному судилося здійснити служіння у лоні Церкви як кар’єру, але багато хто свої таланти скерував на щире служіння Церкві та Божому людові.
Схилімо наші голови у благоговінні перед слугою Божим Осипом Рожкою, складаючи щиру подяку за його труди і святу спадщину, та возрадуймося з глибокою гордістю, що він був членом нашої парафіяльної родини у місті Ватерсхей-Генку.
Waterschei-Genk, Belgium – 6.09.2025 Д-р Юрій Козій
* * * * * *
Прощальне слово від ООЧСУ
Головна Управа Організації Оборони Чотирьох Свобод України (ООЧСУ) із глибоким сумом повідомляє про відхід у вічність нашого дорогого колеги та відданого служителя української нації, Осипа Рожки.
Друг Осип усе своє життя присвятив служінню українській справі, збереженню національної ідентичності та утвердженню незалежності України. Він обіймав провідні посади в ООЧСУ, зокрема Генерального секретаря Головної Управи, а також активно працював у Спілці Української Молоді Америки (СУМА), виховуючи покоління молодих українців у дусі громадянської відповідальності, культури та лідерства.
Невтомна праця Друга Осипа зміцнювала позиції України на міжнародній арені та мобілізовувала українську діаспору на підтримку демократичних свобод. Для всіх, хто мав щастя працювати поруч із ним, він залишився прикладом відданості, чесності та щирого патріотизму.
Його пам’ять житиме у серцях колег, друзів та всієї української громади, а його відхід – невимовна втрата для нашої організації та всієї української діаспори.
Вічная пам’ять!
Philadelphia US– 5.09.2025 Микола Грицковян – Голова
* * * * *
* * *
*
