Правило звукоізоляції, яке постійно порушують.
Багато хто чув, що перекриття на дерев'яних балках — зовсім не ідеальна підлога! Навіть якщо ми зробимо його жорстким, збільшивши переріз балок у 1,5-2 рази, то над звукоізоляцією доведеться попрацювати. Адже дуже не хочеться постійно слухати, як працює телевізор або хтось ходить чи розмовляє на другому поверсі. І навпаки: перебуваючи нагорі, не хочеться чути галасливих гостей, що зібралися допізна.
Друг мені розповів, що спеціально заклав у проєкт свого будинку під дерев'яну підлогу товщину 35 см, щоб укласти аж 25 см мінвати. І як же він здивувався, коли одного разу почув глухий удар — звук від кота, що зістрибнув з підвіконня! А втім, 25 см утеплювача по всій площі підлоги — це чималі гроші!
Це не єдиний приклад: понад половина людей роблять так само — купують щільні звукоізоляційні плити й вважають, що позбудуться шуму і все буде чудово. Але чудово не буде… тому я і вирішив написати цю статтю.
Проблема в тому, що волокнистими матеріалами ми усуваємо не всі частоти. Звуки за своєю природою мають різні частотні рівні, і з кожним потрібно боротися окремо, як це роблять під час будівництва кінотеатрів у торгових центрах.
Тупіт — це структурний шум низької частоти. Ми щодня стикаємося з цим видом шуму. Згадайте: якщо десь далеко гучно грає музика, до нас долітають тільки звуки ударних і басів. Річ у тім, що за природою низькі частоти, на відміну від високих, здатні пробивати повітря з мінімальним загасанням, і жоден волокнистий матеріал, навіть завтовшки 1 метр, не впорається з цим шумом. Низька частота приглушується виключно матеріалами великої щільності або маси, тому всі ці рекламні вигадки про 3-сантиметрові нано-, мега-, суперзвукоізоляційні плити, які поглинають будь-які звуки, — це брехня!
Потрібно запам'ятати головне правило, яке часто плутають: низькі частоти (тупіт, гул басів) приглушуються масою, а високі та середні частоти (голос, звуки телевізора) поглинаються волокнистими матеріалами. При цьому неважливо, яка в них послідовність, головне, щоб усі ці шари розташовувалися в одному «пирозі» підлоги.
Приглушення шуму
Боротьба із шумом була актуальною проблемою в усі часи, і наші предки не просто так на дерев'яний дощатий настил спочатку вкладали шар глини, а потім солому, або просто ці матеріали перемішували й однією масою заповнювали простір між балками. Глина гасила глухі звуки, а солома розсіювала високі частоти й акустичні шуми (так зване відлуння), що виникають під час відбиття звукових хвиль усередині перекриття.
Зараз же йдуть трохи іншим шляхом… Низька частота гаситься шаром сухого, в ідеалі — прожареного піску (прожарюють пісок для того, щоб гарантовано усунути з нього вологу, бо в такому піску не розвиватимуться бактерії та пліснява).
Достатньо відкрити книгу В. Блазі "Будівельна фізика", яка є у вільному доступі, й обрати будь-який із 10 запропонованих автором варіантів звукоізоляції дерев'яних перекриттів.
Для прикладу:
Насправді багато піску не потрібно. Висоти засипки 50-70 мм цілком достатньо, щоб приглушити ударні звуки, бас під час розмови або перегляду телевізора. Однак важливо правильно розрахувати вагу: 50-70 мм сухого піску — це додаткові 80-112 кг навантаження на квадратний метр.
Це величезне додаткове навантаження! Тому, розраховуючи свою конструкцію, ви обов'язково повинні звернутися до інженера-конструктора. Не можна покладатися на "якось воно буде" і припускати, що "зазвичай ті самі балки витримують".
Щоб пісок не сипався на голову, під нього достатньо постелити товсту плівку у два шари, міцну пароізоляцію або руберойд.
Далі конструкція «пирога» для максимальної ефективності має створювати ефект «плаваючої підлоги». Спочатку між балками вкладається шар мінеральної вати для поглинання повітряних шумів та відлуння в порожнині перекриття. Потім на самі балки через спеціальні демпферні стрічки вкладається суцільний чорновий настил (наприклад, із двох шарів OSB або фанери). І вже на цей настил насипається шар сухого піску або робиться суха стяжка. Таким чином, масивний шар (пісок) є віброізольованим від несних балок, що не дає ударному шуму поширюватися конструкцією.
Від автора
Звуки низької частоти мають властивість поширюватися всередині будь-якої структури — як-от повітря, деревини, бетону тощо, — але з різним загасанням.
Отже, якщо на шарі піску низька частота застрягатиме, то через балку вона іноді "пробиває", залежно від сили джерела. Тому часто досвідчені будівельники роблять незалежні балки в товщі перекриття.
У такому разі досягають максимального рівня звукоізоляції, і шум знижується до практично нечутного рівня.
