Хронічна респіраторна хвороба у птиці часто має змішану етіологію, і контроль її бактеріального компонента потребує засобу, здатного охоплювати різні групи збудників. На цьому принципі ґрунтується застосування комбінації лінкоміцину та спектиноміцину. Ці активні речовини належать до різних класів антибіотиків і доповнюють одна одну, пише журнал «Наше птахівництво».
Лінкоміцин ‒ антибіотик групи лінкозамідів, який зв’язується з 50S-субодиницею бактеріальної рибосоми та пригнічує синтез білка. Він активний щодо Mycoplasma spp. і низки грампозитивних бактерій. Після перорального застосування лінкоміцин всмоктується у травному тракті та розподіляється у тканинах, що має значення при системних і респіраторних бактеріальних інфекціях.
Спектиноміцин ‒ аміноциклічний антибіотик, який діє на 30S-субодиницю рибосоми, також порушуючи синтез бактеріального білка. Його спектр охоплює низку грамнегативних мікроорганізмів, зокрема E. coli, а також мікоплазми. Після перорального застосування спектиноміцин всмоктується з кишківника в обмеженій кількості й значною мірою залишається у його просвіті.
Проте однакова кількість двох антибіотиків (1 : 1) у ветпрепараті не обов’язково означає однакову фармакологічну логіку їх застосування. Після перорального введення лінкоміцин всмоктується та розподіляється у тканинах, натомість абсорбція спектиноміцину з кишківника значно нижча. Ця відмінність ‒ один із аргументів на користь удвічі більшої частки спектиноміцину у фіксованій комбінації 1 : 2.
Як повідомлялося, затверджено державний план моніторингу стійкості бактерій до антибіотиків.
