Догляд за м’ясними козами у цілому навіть простіший, ніж за молочними. Головне ‒створити комфортні умови утримання й забезпечити якісними кормами.
На цьому в інтерв’ю журнал The Ukrainian Farmer наголосив зоотехнік ПСП ім. Т. Г. Шевченка Олег Варавський.
Він уточнив, що господарство утримує кіз у приміщенні, реконструйованому з колишніх корівників.
Тварини мають вільний вихід до огородженого вигульного майданчика. Випасати на відкритому просторі кіз складно: на відміну від овець, які тримаються отари, жоден пастух не втримає їх укупі, особливо молодняк, наголосив Олег Варавський.
«Там росте рослинність, вони можуть випасатися, але майданчик більше призначений для того, щоб кози максимально перебували на свіжому повітрі, ‒ зазначив він. ‒ Узимку тварини переважно в приміщенні, випускаємо на вулицю за сприятливої погоди».
Цілий рік кіз годують заготовленим сіном, сінажем, дертю. Кормова база у ПСП ім. Т. Г Шевченка власна: крім тваринництва, господарство спеціалізується на органічному землеробстві, має в обробітку 2,5 тис. га землі, частину з яких відведено для потреб тваринництва.
Сіно й сінаж для кіз заготовляють із люцерни. Роблять три укоси: два кладуть на сінаж із використанням натурального консерванту, третій ‒ на сіно. Люцерну вирощують або на органічних полях, або на полях, що невдовзі стануть такими, оскільки там уже не вносять міндобрива чи хімічні ЗЗР.
У раціон кіз також додають вітаміни й мінерали ‒ здебільшого в органічній формі. Загалом годівля органічними якісними кормами ‒ одна з умов отримання здорового поголів’я кіз та якісного безпечного м’яса.
Маточне поголів’я бурської породи кіз ПСП ім. Т. Г Шевченка завезло з Австрії. Згодом виростило власних племінних цапів, оскільки в Україні чистокровних немає.
Один цап запліднює до 30 кіз, тож для селекційної роботи господарству поки вистачає власних плідників. Утім надалі без європейських постачань, імовірно, не обійтися ‒ щоб уникнути інбридингу.
Як повідомлялося, в Україні не розвинена культура споживання козлятини.
