Здається, я знав його ціле життя, хоч близько познайомилися та подружилися ми менше 20-и років тому. 
Павло був надзвичайно світлою, доброю, розумною людиною. Його спокійний спосіб спілкування, доброзичливість, тонка іронія, чудове почуття гумору привертали людей, налаштовували позитивно співрозмовників, переконували опонентів. Він був віручою людиною, вірним УГКЦ. Брав участь в діяльності християнських організацій, зокрема, “Віри і Світла”. До Португалії він приїхав зовсім молодим юнаком, щоб допомогти з лікуванням племіннику. Будучи активним громадянином, він відразу включився в громадську роботу Спілки Українців Португалії, а згодом її очолив та був незмінним Головою. Павло був визнаним лідером, вів за собою людей, своїм прикладом формував та навчав інших. Він не був банальним, а надзвичайно глибоким, з аналітичним складом розуму. Чесний, безкорисливий, чудовий організатор та дипломат. 
