- Фото: Суспільне
- 18 лютого, 2026 19:14
У дуплі старої сосни, яку привезли разом із дровами для котельні Олевського ліцею №1 на Житомирщині, виявили покинуте гніздо диких бджіл з понад трьома кілограмами меду. Скарб виявив директор закладу Євгеній Рябой.
Чоловік розповів Суспільному, що дрова привезли для опалення навчального закладу. Велику суху сосну порізали на колодки і збиралися спалити у котлі. Директор ліцею Євгеній Рябой звернув увагу на незвичайну речовину у дуплах.
«Я вийшов перевірити стан котельні. У цей момент наш кочегар Валерій перерізав суху сосну, щоб підвищити температуру у приміщенні ліцею. Я помітив у стовбурі отвір, а в ньому — сухі соти. Придивився й зрозумів, що це бджолині соти. Тоді почав оглядати вже розпиляні колоди. Усередині однієї з них побачив щось м’яке. Торкнувся пальцем — тягнеться липка маса. Спробував на смак — мед. Коли побачив, що в перерізаних колодах є соти з медом, одразу зателефонував нашому вчителю історії Анатолію Шинкарю, який давно цікавиться бортництвом», — розповів Євгеній Рябой.
Краєзнавець Анатолій Шинкар розповів Суспільному, що соти з медом були і в інших порізаних колодах старої сосни.
«Коли я прийшов, з’ясувалося, що в розпиляній сосні була звичайна архаїчна борть. Ми розкололи її та вибрали понад три кілограми меду. Звісно, пригостили колег. Мед був дуже смачний, загалом — неординарний», — розповів Анатолій Шинкар.
За словами Анатолія, цей випадок наочно підтвердив, що ще в період первісного бджільництва бджоли самі знаходили дерева для облаштування гнізд і заготовляли там мед. На Поліссі й досі трапляються непоодинокі випадки, коли лісники виявляють такі первинні гнізда. Про один із них йому розповідав батько.
«У 1946 році в районі села Хочине, в урочищі Яблониця, розмістили військовий підрозділ — так званий «стройбат», який заготовляв ліс для відправлення на Донбас для відновлення шахт. На місці, де облаштовували військове містечко, ріс величезний дуб віком 300–400 років, що заважав встановленню наметів. Командир наказав його зрізати. Коли дуб зрізали, з’ясувалося, що він фактично був первісною бортю: у стовбурі та майже в усіх гілках був мед», — розказав Анатолій Шинкар.
За словами Анатолія Шинкаря, гніздове бджільництво — це архаїчна або ж материнська форма бджолярства. Згодом люди почали виготовляти штучні гнізда — борті, а в ХІХ столітті український бджоляр Петро Прокопович винайшов перший у світі розбірний рамковий вулик.
«У наш час такий випадок є досить неординарним. Водночас бджільництво загалом пройшло три етапи розвитку. Перший — гніздове або архаїчне (материнське) бджільництво. Другий — власне бортництво, коли люди почали виготовляти штучні гнізда. І третій етап розпочався після того, як Прокопович винайшов рамковий вулик» , — повідомив Анатолій Шинкар.
Анатолій Шинкар розповів, що станом на 17 лютого 2026 року в Олевській громаді відроджують бортництво у кількох селах.
«На Олевщині є відомі бортники, зокрема Микола Ренкас, Володимир Дворецький та Василь Бурмака. Вони передають свій досвід новим поколінням, і завдяки цьому кількість бортей у громаді зростає. Практично в кожному селі є по двоє-троє чоловіків, які сьогодні виготовляють борті. Серед бортників є люди, які намагаються відтворити материнську борть, таку, яка існувала мільйони років тому. Зокрема, у Майдані-Копищенському Василь Бурмака реалізував проєкт зі створення гніздової борті в сирому дереві. Проєкт виявився успішним: нині там є три материнські борті, і в двох із них уже оселилися бджоли», — розповів Анатолій Шинкар.
