Селен життєво необхідний для росту та розвитку птиці. Він присутній у складі близько 20 білків (селенопротеїнів). У природних умовах селен надходить в організм у вигляді селеновмісних амінокислот: селенометіоніну та селеноцистеїну рослинного походження.
Про це пише журнал «Наше птахівництво».
За аліментарного дефіциту селену його вводять до раціону у формі селеніту чи селенату натрію, а також його органічних сполук мікробного походження, які легко всмоктуються в шлунково-кишковому тракті.
Селен характеризується низькою розчинністю у воді й невисоким ступенем всмоктування у тонкому кишківнику.
Цей мікроелемент також впливає на обмін речовин і фізіологічні функції в організмі птиці. Зокрема, включається у пуринові та піримідинові основи нуклеїнових кислот, бере участь у синтезі простагландинів і поліненасичених жирних кислот та в імунних реакціях.
Селен, забезпечуючи антиоксидантний захист клітинних мембран, модулює активність ферментів, що беруть участь у метаболізмі ксенобіотиків.
Селен виконує важливу роль в імунній системі. У дослідженнях на тваринах показано, що за тривалої взаємодії сполук селену у фізіологічних дозах найвищий його рівень ‒ у печінці й нирках. Надалі зменшення вмісту мікроелемента спостерігають спершу в селезінці, потім у легенях, міокарді, скелетних м’язах, мозку. У значних кількостях селен міститься в кістках, рогових утвореннях, шерсті.
У жировій тканині селен практично відсутній. Концентрація в еритроцитах значно вища, ніж у плазмі. В еритроцитах міститься близько 10% селену від загальної його кількості в організмі.
Раніше ми писали про те, скільки селену треба птиці.
