За наявності падежу птиці для діагностичних досліджень доцільно направляти саме свіжий патологічний матеріал, дотримуватися правил транспортування й використовувати термоконтейнери з холодоелементами.
Про це в журналі «Наше птахівництво» пише Денис Древаль, завідувач лабораторії патанатомії, гістології та бактеріології ТОВ «Центр ветеринарної діагностики».
«Практика показує, що іноді за наявності падежу до лабораторії надсилають живу птицю, вважаючи, що «свіжіший» матеріал буде інформативнішим. Насправді це не завжди так, ‒ наголошує він. ‒ На ранніх стадіях інфекційного процесу збудник може локалізуватися лише в окремих ділянках організму, натомість у кишківнику одночасно присутні сотні видів мікроорганізмів. Це значно ускладнює виділення справжнього патогену та правильну інтерпретацію результатів».
За словами Дениса Древаля, одна з характерних помилок пов’язана з прагненням одночасно провести всі можливі дослідження на одному й тому самому матеріалі.
«Наприклад, до лабораторії надходять добові курчата, в яких відбирають кров для серологічних досліджень, але водночас замовляють бактеріологічний аналіз із визначенням чутливості до антибіотиків. У більшості випадків у клінічно здорової живої птиці патогенні бактерії ще не встигають потрапити до внутрішніх органів. Під час бактеріологічного дослідження таких зразків найчастіше виявляють лише нормальну мікрофлору кишківника, ‒ зазначає експерт. ‒ Відповідно визначення чутливості до антибіотиків проводять саме для цієї мікрофлори, що не має практичного значення для лікування можливих бактеріальних інфекцій у майбутньому».
Також Денис Древаль згадує про так зване носійство інфекції: коли птиця на вигляд клінічно здорова, але може бути носієм певних збудників. Серед бактеріальних інфекцій найчастіше йдеться про окремі серотипи сальмонел, які здатні передаватися вертикальним шляхом від батьківського стада до потомства. Проте дослідження кількох клінічно здорових добових курчат не дає змоги отримати достовірну інформацію щодо поширення збудника в партії, підкреслює він.
«За наявності завдання моніторингу сальмонельозу інформативнішим буде дослідження посліду, підстилки та падежу, отриманого під час транспортування. Такі зразки забезпечують значно більшу вибірку та підвищують ймовірність виявлення збудника», ‒ пояснює Денис Древаль.
Як повідомлялося, автоліз унеможливлює якісне гістологічне дослідження загиблої птиці.
