Українська металургія зазнає втрат від російських ударів по підприємствах та погіршення доступу до ключового ринку ЄС. Водночас нові квоти на безмитний імпорт і дія CBAM можуть суттєво скоротити виробництво, експорт і доходи галузі, а в довгостроковій перспективі — завдати значних втрат усій економіці, пише LIGA.net.
За даними «Укрметалургпрому», за сім місяців 2026 року виробництво сталі в Україні скоротилося на 5,6%, експорт металопродукції — на 11,5%, а валютна виручка від нього — на 7,8%, до $1,67 млрд. Додатковим ударом стали серпневі атаки на «Запоріжсталь» і «АрселорМіттал Кривий Ріг»: за оцінками, відновлення пошкоджених підприємств може потребувати десятків і сотень мільйонів доларів.
Водночас інвестиції у відновлення ускладнює втрата ринків збуту. Близько 80% української металопродукції в останні роки було орієнтовано на ЄС, тому зміна умов торгівлі безпосередньо впливає на перспективи галузі, вказує видання.
З початку 2026 року для української продукції почав діяти CBAM. Для металургії, де близько 90% сталі виробляється доменним способом, це означає значне додаткове навантаження. У «Метінвесті» оцінюють потенційні платежі за CBAM у €50–100 на тонну сталі.
«Це робить частину української продукції неконкурентоспроможною на європейському ринку», — кажуть у компанії.
Другим обмеженням стали нові імпортні квоти ЄС, які діють із 1 липня. За даними матеріалу, доступний для українських виробників обсяг виявився приблизно на 60% нижчим за фактичний експорт сталі до Європи у 2025 році. Після запровадження нових квот виробництво сталі в Україні скоротилося більш ніж на 21%, а металопрокату — приблизно на 30%.
У «Метінвесті» зазначають, що українські виробники опинилися між двома обмеженнями: квоти скорочують можливості експорту готової сталевої продукції, а CBAM погіршує конкурентоспроможність альтернативної продукції, зокрема чавуну. Враховуючи вартість поновлення виробництва на пошкоджених російськими обстрілами найбільших металургійних комбінатах, без поступок від Євросоюзу, ця відбудова підприємств буде недоцільною, кажуть металурги.
Окремою проблемою залишається необхідність декарбонізації. За оцінкою компанії, для переходу української металургії на низьковуглецеве виробництво необхідно близько $12 млрд інвестицій протягом 20–25 років. Йдеться про масштабну трансформацію — від доменних печей до електродугового виробництва, що допоможе знизити середні викиди CO2 приблизно з 2,4 тонни до 0,6 тонни на тонну сталі. Однак реалізувати такі інвестиції під час війни без страхування воєнних ризиків і довгострокового фінансування складно.
За прогнозом GMK Center, зробленим ще до серпневих ударів по підприємствах, виробництво сталі в Україні у 2026 році могло скоротитися до 6,5 млн тонн. Водночас, у «Метінвесті» оцінюють втрати лише від нових квот ЄС приблизно у $1 млрд експортної виручки та понад 17 млрд грн надходжень до бюджетів усіх рівнів.
У довгостроковій перспективі наслідки можуть бути значно більшими: за словами Каленкова, якщо чинні обмеження збережуться, українська металургія може скоротитися щонайменше вдвічі, а втрати ВВП України, з урахуванням мультиплікативного ефекту для постачальників і суміжних галузей, можуть перевищити 6% ВВП.
У галузі вважають, що Україна має використати осінь для нового раунду переговорів з ЄС. Чинний режим квот діє до 1 січня 2027 року, тому умови доступу української сталі до європейського ринку ще можна переглянути. Серед можливих рішень — збільшення квот щонайменше до фактичних обсягів експорту попередніх років, та застосування до України спеціального режиму в рамках CBAM.
Також існує компромісний механізм: дозволити українським підприємствам під час війни та протягом семи років після її завершення спрямовувати кошти, сплачені в рамках CBAM, на придбання європейського обладнання та технологій для декарбонізації власного виробництва.
