Основна проблема українського тваринництва – у відсутності належного підходу до годівлі високопродуктивних молочних корів із генетичним потенціалом. Корми нерідко бувають поганої якості, з низькою поживністю, раціони містять недостатньо енергії, а силос має підвищену кислотність. Усе це призводить до зниження імунітету й розвитку різних захворювань.
Про це йдеться у статті «Захищені раціони» у журналі The Ukrainian Farmer.
Корми на європейських фермах вирізняються високою якістю – за такими показниками, як поживність, перетравність, уміст мікро- та макроелементів.
Для забезпечення нормальної життєдіяльності корові з живою масою 500 кг потрібно 450 г/добу білка. На 1 л молока, який вона має продукувати, потрібно ще 42 г білка. Таким чином, корові з продуктивністю 30 л/добу потрібно 450 г білка на життєдіяльність і 1260 г (30 × 42) на молоко. Разом виходить понад 1700 г білка на добу. Для порівняння: у сінажно-силосному кормі його міститься всього 1200 г, а отже, щодоби тварина недоотримує близько 500 г білка. Постає запитання: а звідки їх узяти?
Основним джерелом дешевого білка для годівлі ВРХ в Україні є макуха або шрот соняшнику. Однак ці продукти мають занадто високий показник РРП (розщеплюваного в рубці протеїну, що перетворюється на аміак) – 97%. І тільки 3% становить НРП (нерозще плюваний в рубці протеїн), який надходить у тонкий кишківник і там перетворюється на молоко.
Аміак, звісно, теж потрібен, однак не в такій кількості, бо його лише частково поглинає мікрофлора рубця. За концентрації понад 90% більша частина аміаку всмоктується в кров і далі – в печінку, спричиняючи захворювання. Зрештою корову вибраковують уже через 1-1,5 року. Тож таке дешеве джерело білка досить дорого коштує фермерам. Тож високопродуктивних корів потрібно годувати інакше.
Раніше ми писали, як коригувати годівлю ВРХ, щоб запобігти тепловому стресу.
