Традиційний соняшниковий шрот не може забезпечити потребу високопродуктивних корів у білку. А за додавання так званого захищеного білка 30% протеїну розпадеться й перетвориться на аміак, а 70% потрапить у тонкий кишківник, отже, використається у продукуванні молока.
Про це пише журнал The Ukrainian Farmer.
Крім соняшникового шроту застосовують соєвий, рідше ріпаковий. Останні два подібні за якістю, проте соняшниковий через високий розпад протеїнів придатний для корови ще менше, ніж ріпаковий. Найкращий вміст нерозщеплюваного у рубці протеїну (НРП) має соєвий шрот. Однак він не постійний і може мати різні показники.
Наприклад, у соєвому шроті НРП коливається в межах 10-40%. Іншими словами, в деяких випадках НРП може сягати 10%, а розщеплюваний у рубці протеїн ‒ 90%. Трапляється і навпаки. Втім, коли корову так годують, неможливо оцінити, скільки білка вона отримала, скільки відсотків протеїну розпалося й зашкодило їй, а скільки ‒ збереглося та пішло на користь.
За введення в раціон корів захищеного білка вже в першу добу спостерігається збільшення надоїв молока, а за весь період лактації ‒ у середньому понад 10%.
Крім того, тварини краще приходять в охоту, тривалість сервіс-періоду знижується зі 135 до 112 днів.
Захищені білки дозволяють не лише підвищити продуктивність корів та якісні характеристики молока, а й подовжити строк господарського використання худоби до 4-5 лактацій.
Як повідомлялося, в Італії раціони корів відрізняються залежно від регіону.
